Фото контекст:
«Дитинство Пегаса»
Як іноді хочеться повернутися в дитинство! Згадати, як, фактично з нічого, ми створювали собі іграшкових але абсолютно чарівних дерев'яних коників. Як годинами захоплено каталися на їхніх гострих, незручних спинах, уявляючи себе казковими героями!
Чому на кожній виставці тягнуться до цієї маленької скульптури і дорослі й діти?
Чим вона поєднує людей? Чому розлетілася по всіх куточках планети до найповажніших, наславетніших й найдоросліших? Це чудове лоша поєднало в собі дитячу безпосередність і оптимізм, зворушливу безпомічність й веселу наснагу, і, звичайно, гру у полети, що розправляє нам крила.
Ритм рухів маленького коника-гойдалки назавжди сінхронізувався із сходами Соньця, припливами Моря й стукотінням наших сердець.