Дипломна робота (офіційний варіант): "Серія медалей "Україна-Россія, з історії культурних зв'язків".

Власно кажучі, я зробив дві дипломні роботи. Перша — серія медалей в бронзі. Друга (триптих) — в алюмінії. Перша серія мала в центрі постать Мітрополіта Петра Могили на повний зріст. Центральну плакету оточували пять круглих медалей із зображеннями вихованців Академії: Івана Палія, Дмитра Бортнянського, Григорія Сковороди, Дмитра Левицького та Інокентія Гізеля. За місяць до захисту я привіз серію, вже відлиту у бронзі, з Києва до Москви. Центральна постать у мітрополичій мантії викликала величезний скандал.

Довелось робити другий варіант.

Офіційною дипловною роботою, яку було представлено до захисту, є друга серія. Часу залишалось обмаль — всього місяць, треба було запропонувати беззаперечне рішення і, при цьму, не втратити лице і "не поступитися принципами". 

Назва другого варіанту: "Серія медалей "Україна-Россія, з історії культурних зв'язків".

Архітектура. Іван Зарудний. ХVII сторіччя

Живопис. Дмитро Левицький. XVIII сторіччя

Скульптура. Іван Мартос. XIX сторіччя

Захист відбувався у Москві. На той час панувало уявлення, що культурні зв'язки Россії із сусідами були рухом в один бік — тобто Россія несла всім світло знань та культури. Тому я взяв три сторіччя (XVII, XVIII XIX), три провідні, базови види мистецтва — Архітектуру, Живопис та Скульптуру і, відповідно, три постаті, авторітет яких є загальнозрозумілим. Це, перший з відомих архітекторів доби Петра І, автор іконостасу собору у Петропавлівський фортеці — Іван Зарудний, геніальний портретист доби Катерини ІІ — Дмитро Левицький, та скульптор, що сам став епохою у россійським мистецтві, автор пам'ятника Мініну і Пожарському та багатьох інших, багаторічний Президент Академії художеств — Іван Мартос.

Обидва варіанти диплому пройшли безліч виставок в Україні і за кордоном. Плакетку "Петро Могила" одразу придбав відомий український філолог Олесь Білодід. Кілька бронзових медалей придбали Музей історії Києва та Фонд культури України. Алюмінієвій триптих став власністю Роксолани Козак і з 1988-го року знаходиться в її помешканні у Мюнхені.

Автор із родиною Козак: пані Ірина, Таїса (онука) і Роксолана (дочка), літо 2008 року.

Отже, через 25 років після захисту диплому я сфоторафував його "легалізовану" частину для цього сайту.